Де на Лубенщині вирощують кавуни, гречку, ячмінь?...

Версія для друкуВерсія для друку

Де на Лубенщині вирощують кавуни, гречку, ячмінь?... А ще соняшник, сою, кукурудзу, овес, просо, ячмінь, пшеницю, загалом дванадцять культур. Причому без внесення хімії, з обов’язковим дотриманням сівозміни. У результаті сильні доглянуті посіви зернових і технічних культур на полях ПП Берези милують око та вкотре підтверджують: земля любить ласку і турботу.

«Господарювати почали з 2008 року і мали в обробітку 30 га землі. За десять років «виросли» до 500 га, постійно сіємо 12 культур, дотримуємося сівозміни, дбайливо доглядаємо поля», - розповідає Анатолій Береза, старший із синів депутата районної ради Миколи Берези. Сам Микола Григоровича, котрий розпочинав господарювати, нині, як скромно наголосив, допомагає синові. Хоча ні енергії, ні ентузіазму, ні ідей аграрію з діда-прадіда не бракує.

Він з радістю і захопленням розповідає голові райдержадміністрації Тетяні Качаненко, яка завітала з робочою поїздкою, про свої досягнення. «Урожай цього року порадував, як ніколи. Озиму пшеницю, якої було 100 га, маємо 2-3 класу. Радує, що встигли оперативно зібрати до дощів, тому практично немає втрат і великої вологості. Посіяли 90 га кукурудзи, 80 га соняшника, по 20 га ячменю, вівса та гречки, 50 га сої і наша гордість – кавуни, яких цього року 2 га. Як у селі без кавунів? Нам не вірять, що самі виростили. Говорять, херсонські. Хоча, у нас такі золоті землі, що можна сіяти що завгодно. Головне, працювати чесно і добросовісно, тоді все буде», - ділиться думками Микола Григорович, власним прикладом підтверджуючи свої слова. Соя у людський зріст, 2,5-метрова кукурудза і справжня рідкість – гречка-медонос – все це органічно співіснує на полях ПП Берези.

За словами голови райдержадміністрації Тетяни Качаненко, родина Миколи Берези – приклад справжніх господарів, котрі працюють поколіннями, створюють робочі місця, дбають про наповнення бюджету. «Повага до людей праці і визнання їхнього внеску у добробут країни – надзвичайно важлива. Нам є ким пишатися, кого ставити у приклад», - підкреслила Тетяна Петрівна.   

Наверх ↑