Версія для друку

Пам'ять чемпіонки світу з шахів Людмили Руденко вшанували традиційним турніром Цього року минуло 116 років відтоді, як народилася легендарна шахістка Людмила Руденко - друга в світі та перша в колишньому СРСР чемпіонка Світу з найінтелектуальнішого виду спорту. Пам’ять про неї традиційно вшанували в Лубнах відкритим чемпіонатом області з шахів серед жінок.

Змагання проходили протягом останнього тижня, щоправда з чітким дотриманням карантинних вимог: участь брали спортсмени лише Лубен та району, участь глядачів була заборонена.

На урочистому закритті турніру присутніх привітали голова райдержадміністрації Олександр Циганенко і голова обласної Федерації шахів Григорій Щербов.

Олександр Миколайович подякував спортсменам за ентузіазм і самовідданість. За його словами, гра в шахи розвиває логічне мислення, просторову уяву, уважність і цілеспрямованість. Попри труднощі, турнір живе і користується популярністю у багатьох спортсменів.

Переможців визначали у кількох напрямках.

У «класичних шахах» перше місце посів Василь Кислий, друге – Григорій Щербов, третє – Володимир Залівчий; «швидкі шахи»: І – Ігор Іщенко, ІІ- Леонід Чемерський, ІІІ – Григорій Щербов; «блискавична гра»: І - Григорій Щербов, ІІ - Леонід Чемерський, ІІІ – Василь Кислий; серед жінок перемогу здобула Катерина Канська.

Історичні данні. Людмила Володимирівна Руденко народилася 27 липня 1904 року в Лубнах. Заслужений майстер спорту СРСР, міжнародний гросмейстер. Про її манеру грати складали легенди, своїм спокоєм вона дратувала найсильніших шахісток. А її гордий норов не подобався уряду. За поразку в день народження відомого Сталіна їй погрожували «Сибіром», а вона заявила, що грала лише для свого задоволення. Це про Людмилу Руденко, першу чемпіонку Світу з колишнього СРСР. Не всі знають, що шахова королева Світу Людмила Руденко з України, уродженка нашого міста. Вона народилась 27 липня 1904 року в Лубнах, а дитинство її пройшло у Варварівці Миколаївської області. Вперше за шахову дошку Людмила сіла в десятирічному віці. Навчати мистецтва цієї захоплюючої гри почав її батько - викладач місцевої гімназії, великий любитель шахів. Ці дивовижні чорно-білі фігури назавжди захопили дівчину. Ще вона займалася плаванням і стрибками у воду. Закінчивши Одеський інститут народного господарства, Людмила переїхала до Москви, де почала брати участь у шахових турнірах. Перший серйозний виступ у турнірі 1926 року завершився вельми невтішно - вона посіла одне з останніх місць. Проте невдача її не зупинила, і наступного року Людмила в першості країни була вже п’ятою. Із десяти шахісток чемпіонка світу Віра Менчик, яка давала сеанс одночасної гри, похвалила лише Руденко, зазначивши, що на неї чекає блискуче майбутнє. І не помилилася. 1928 року Людмила Володимирівна стала чемпіонкою Москви, а в 1932, 1936 роках - чемпіонкою Ленінграда з шахів. Переїхавши до Ленінграда, Руденко працювала інженером на одному з оборонних заводів. Коли почалася війна, завод терміново евакуювали до Уфи. Багато хто не встиг навіть забрати своїх дітей з таборів та дитячих садків. Людмилі Володимирівні було доручено повернутись і вивезти дітей співробітників з майже блокованого міста. Можна тільки уявити з якими труднощами їй довелось зіткнутись. Розшукати 300 дітей серед безладу військового міста, організувати виїзд залізницею, проїхати половину країни під обстрілами і бомбардуванням в умовах нестачі продуктів і медикаментів - не кожному під силу. А Людмила Володимирівна змогла, і все життя гордилась тим, що довезла усіх дітей живими. Щасливі обличчя батьків стали для неї найвищою нагородою, з якою не могла зрівнятися навіть блискуча перемога на чемпіонаті світу з шахів серед жінок у 1950 році. Тоді Руденко обійшла 15 суперниць з 12 країн світу. Вперше титул світової шахової королеви дістався представниці Радянського Союзу. Людмила Руденко на довгі роки стала кумиром для багатьох поколінь любителів шахів. Померла всесвітньо відома шахістка в 1986 році у Санкт-Петербурзі.