Слово рідне – заповідь століть і сьогодення голос
Версія для друкуСлово рідне – заповідь століть і сьогодення голос
«Ніколи українська мова, як і українська історія, не переривалася у своєму розвитку. Щоб не розпорошитися українцям на цій великій землі, треба прокласти дорогу українській мові, оглядатися в мовне минуле, задля життєвої мудрості, й сміливо крокувати в мовне майбутнє».
Юрій Сіверець
9 листопада вся Україна відзначає велике свято – День української писемності та мови в знак зміцнення українського суспільства. В Україні воно було офіційно встановлене 1997-го року Указом Президента. А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна наша мова. Своє завдання великий літописець землі нашої Преподобний Нестор вбачав у тому, щоб добро сіяти у серці людському та доносити до нащадків сторінки з історії своєї країни.
Наші предки залишили нам у спадок найбільше, найсвятіше і найдорожче багатство – Слово. Оте калинове і джерельне рідне слово, яке протягом століть передавалося від батьків до дітей як вічний оберіг національної культури, історії та духовності.
Українське щире слово і сьогодні підіймає нас на боротьбу за волю, за мир на нашій святій землі, утверджує національну свідомість, бринить дзвінкою струною в наших серцях.
Тож з нагоди Дня української писемності та мови для відвідувачів районної бібліотеки для дітей ім. О.Донченка була представлена мовознавчо-музична композиція «Наша мова – пісня і в словах – любов», яка зібрала найактивніших читачів книгозбірні.
Діти отримали цікаву інформацію про виникнення писемності, історію, розвиток та велич рідної мови. Адже наша писемність і мова – це серце народу. Вона, як добірне зерно, яким маємо всі ми засівати поле спілкування і домагатись її розквіту. В цей особливий день в стінах бібліотеки звучали вірші та пісні про мову. У мові – доля народу. Вона квітне над світом веселкою, береже минуле, шанує сучасне. Тож, шануймо, любімо, вивчаймо рідну мову – цей невмирущий голос України; плекаймо рідне слово, що протягом століть є непохитною духовною основою минулих і прийдешніх поколінь!
