Версія для друку

Чорнобиль – попередження набат, його уроків людство не забуде   Вшанувати тих, хто ціною власного життя оплатив життя мільйонів, хто 26 квітня 1986 року став на заваді невидимій, але такій страшній атомній загрозі, зібралися жителі Лубенщини у 32-гу річницю Чорнобильського лиха. У пам’яті українського народу ці квітневі дні назавжди будуть пов'язані із страшною трагедією людства, наслідки якої відчуватиме не одне покоління українців.

Для лубенців цей день особливо пам’ятний. Разом з усією Україною майже 3 тисячі наших земляків у складі 25 дивізії імені В. Чапаєва стали на боротьбу з атомом, захистивши від біди рідну землю. Як висловився Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко, «Лубни – це столиця чорнобильців». 851 лубенець - таку занадто високу ціну заплатила Лубенщина у протистоянні із мирним атомам за 32 роки, що минули з часу найбільшої техногенної катастрофи людства. Тут функціонує найактивніша та найчисленніша спільнота чорнобильців, яка послідовно та впевнено відстоює свої інтереси.

Традиційно саме 26 квітня герої України разом з владою району та міста, громадськістю пройшли вулицями міста, аби вкотре нагадати, що Чорнобиль не відійде в небуття. 5 чорнобильських організацій спільно готувалися до меморіальних заходів до річниці аварії на ЧАЕС, показуючи свою згуртованість та рішучість.

Скорботна колона, увінчана прапорами й іконою «Чорнобильський Спас», рушила від площі Ярмаркової до пам’ятного знака лубенцям-учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС по вул. Монастирській, де відбувся мітинг пам’яті. Колону очолили голова райдержадміністрації Тетяна Качаненко,  голова районної ради Григорій Угляниця, міський голова Олександр Грицаєнко, перший заступник голови райдержадміністрації Сергій Сіряченко, заступник голови райдержадміністрації Ігор Нестеренко, депутати обласної та районної ради, керівники міських та районної чорнобильських організацій, ліквідатори, вдови, переселенці.

Перед учасниками мітингу виступив міський голова Олександр Грицаєнко, подякувавши людям, які захистили нас від атомного лиха  і завдяки яким ми сьогодні живемо на цьому світі.

Звертаючись до учасників скорботного зібрання, голова райдержадміністрації Тетяна Качаненко зазначила, що районна влада докладає залежних від неї зусиль, щоб ліквідатори, їхні сім’ї, переселенці, вдови почувалися захищеними й вчасно отримували допомогу, якої потребують. «Можливо, щось ми не можемо зробити, - говорила вона, - але, в силу своїх можливостей, районна влада завжди буде опікуватися вашими проблемами, підтримувати ваші ініціативи, разом боротися за ваші права».

Згадуючи події 32-річної давнини, голова районної організації ВГО «Союз Чорнобиль України» Микола Чудак подякував усім, хто прийшов на захід, адже з кожним роком все важче збиратися і все більше чорнобильців відходить у вічність. У своєму виступі він торкнувся проблем, з якими зараз стикаються ліквідатори, і висловив переконання, що лише в єдності та згуртованості можна подолати будь-які труднощі.

До чорнобильців звернулися громадський діяч Володимир Пилипенко, очільник міськрайонної громадської організації «Чорнобильці Лубенщини» Василь Піцура, заступник голови міської громадської організації інвалідів «Ветерани Чорнобиля» Лариса Погребняк та ліквідатор Іван Пиріг

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих чорнобильців. Насамкінець до пам’ятного знака поклали квіти, потому організовано зібралися в Мгарському Спасо-Преображенському монастирі, де відбулася панахида й знову рушили колоною по алеї пам'яті на Зажур-горі.

Під час короткого мітингу до присутніх зі словами вдячності звернулися голова районної ради Григорій Угляниця, депутат обласної ради Руслан Ляшко, та Ольга Куксань, вдова померлого першого голови районної організації ВГО «Союз Чорнобиль України» Василя Куксаня. До пам’ятного знака поклали квіти та пом’янули померлих товаришів.

Традиційно чорнобильців запросили до частування та пригостили кулішем.

Чорнобиль не має минулого часу. Він залишається стронцієм у жилах ліквідаторів, болем у серцях тих, хто втратив рідних, друзів, втраченими селами та містами, радіоактивними лісами у зоні відчуження. Чорнобиль атомний. Він, мабуть, зникне після того, як ми витравимо в собі Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана. Болить.