«Я для тебе горів, український народе»: лубенці вшанували пам'ять видатного земляка Василя Симоненка

Версія для друкуВерсія для друку

«Я для тебе горів, український народе»: лубенці вшанували пам'ять видатного земляка Василя Симоненка  Багаторічна традиція спільного відзначення Симоненкового Різдва зібрала разом літературно-мистецьку спільноту Лубенщини, керівництво району, громадськість, односельців поета у його рідному селі Біівці. Сюди 8 січня, як наголосила начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Людмила Пазенко, «з’їжджаються і сходяться зблизька і здалеку», аби згадати і вшанувати геніального земляка.

 Цього року «витязю молодої української поезії» виповнилося б 84 роки, проте він був і залишиться молодим, адже «іде по найдовшій у світі дорозі з розплющеними 28-літніми очима». А те, що Василь Симоненко устиг написати за своє коротке земне життя, зробило його ім’я одним із найяскравіших у літературі України, подарувало визнання та безсмертя.

Рідне поетове село Біївці та проста селянська хата, звідки він пішов у широкий світ, привітно зустріли гостей. Яскраво і влучно, торкаючись найпотаємніших закутків душі, впродовж літературного заходу звучало поетичне Василеве слово: з уст Людмили Пазенко, члена Національної спілки письменників України Юлії Манойленко, поетеси Ніни Третяк, талановитої молоді.

Щиро вітали громаду села та всіх присутніх голова райдержадміністрації Тетяна Качаненко, голова районної ради Григорій Угляниця, сільський голова Біївецької сільської ради Ніна Остапенко. Голові райдержадміністрації Тетяні Качаненко приємно і почесно бути учасницею цього заходу і долучатися до Симоненкового слова – глибокого, щирого та актуального.  На громадянському подвигу В. Симоненка зростатиме не одне покоління українців, адже у свідомості народу навічно закарбувалася правдива поезія нашого земляка.

Переступивши поріг Василевого дитинства, прихильники його творчості поринули у затишок простої селянської хати, звідки поет черпав силу і натхнення.

За словами голови літоб’єднання імені О.Донченка при газеті «Лубенщина», головного редактора газети, члена НСПУ Олександра Міщенка, лубенці не лише зберігають літературну славу поета-шістдесятника, але й популяризують та примножують її. Впродовж багатьох років проводиться конкурс читців творів В. Симоненка серед учнівської та студентської молоді. Засновано дві премії його імені. Саме лауреатів журналістської премії щороку нагороджують під час заходу у приміщенні хати-музею. Цьогорічним лауреатом визначено відомого краєзнавця Петра Підтоптаного, котрого нагородив голова Лубенського медіа-клубу Олександр Назарець.

Насолодившись атмосферою єднання із Симоненком, виконавши усі разом його безсмертні «Лебеді материнства», учасники заходу рушили ходою до пам’ятника поету, встановленого у 2005 році за сприяння родини Григорія Тараненка, студентського та викладацького колективів Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка та громади села.

Захід продовжився в опорному закладі «Тарандинцівська ЗОШ І-ІІІ ступенів», який носить ім’я видатного земляка. Гостей зустрічали директор школи, Заслужений учитель України Микола Кадука та сільський голова Тарандинцівської сільської ради Анатолій Тітенко, запропонувавши покласти квіти до меморіальної дошки поету. Упродовж двох десятиліть, як наголосила Світлана Яценко, музей В. Симоненка Тарандинцівської школи запрошує відвідувачів. Музейні кімнати зберігають чимало експонатів, найціннішим з яких є живий голос Симоненка. Гості слухали вірші поета в авторському виконанні та у виконанні учнів навчального закладу.

Кульмінацією заходу стало нагородження лауреатів літературно-мистецької премії імені В. Симоненка за 2018 рік, заснованої Лубенською районною радою у 2000 році.

За словами директора навчального закладу Миколи Кадуки, В.Симоненко – дороговказ щасливого життя України. Саме ці слова та спільне виконання Симоненкового заповіту стали завершальним акордом заходу.

 

Наверх ↑