З НАГОДИ 33-Х РОКОВИН АВАРІЇ НА ЧАЕС НА ЛУБЕНЩИНІ ВІДКРИТО ДВІ МАРМУРОВІ ДОШКИ, ЯКІ СТАЛИ СИМВОЛОМ ТРИВАЛОЇ СПІВПРАЦІ З ІТАЛІЙЦЯМИ

Версія для друкуВерсія для друку

З НАГОДИ 33-Х РОКОВИН АВАРІЇ НА ЧАЕС НА ЛУБЕНЩИНІ ВІДКРИТО ДВІ МАРМУРОВІ ДОШКИ, ЯКІ СТАЛИ СИМВОЛОМ ТРИВАЛОЇ СПІВПРАЦІ З ІТАЛІЙЦЯМИ Традиційно 26 квітня Лубенщина вшановує учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та згадує передчасно померлих героїв. 33-ті роковини аварії видалися напрочуд насиченими заходами, а поряд з тим, наповненими скорботою і болем. Для лубенців цей день особливо пам’ятний. Разом з усією Україною майже 3 тисячі наших земляків у складі 25 дивізії імені В. Чапаєва стали на боротьбу з атомом, захистивши від біди рідну землю. За 33 роки, що минули з часу найбільшої техногенної катастрофи людства пішло з життя 904 лубенці, їм вкоротив життя мирний атом.

26 квітня чорнобильці разом з представниками влади, громадськістю пройшли центральною вулицею міста, вкотре засвідчивши свою єдність, та довели, що пам'ять про Чорнобиль не відійде в небуття.

Скорботна колона, увінчана прапорами й іконою «Чорнобильський Спас», рушила від площі Ярмаркової до пам’ятного знака лубенцям-учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС по вул. Монастирській, де відбувся мітинг пам’яті. Колону очолили заступник голови облдержадміністрації Микола Білокінь, голова райдержадміністрації Тетяна Качаненко,  голова районної ради Григорій Угляниця, міський голова Олександр Грицаєнко, перший заступник голови райдержадміністрації Сергій Сіряченко заступник голови райдержадміністрації Ігор Нестеренко, голова обласної організації ветеранів та інвалідів «Союз Чорнобиль України» Віктор Шкурпела, голова обласної організації «Фонд інвалідів Чорнобиля» Микола Дибін, депутат обласної ради Олександр Сірик, представники італійського міста Сестри-Леванте на чолі з головою асоціації «Затока казок», доктором  Бруно Канета, керівники міських та районної чорнобильських організацій.

Емоції скорботи і водночас радості від належного пошанування переповнювали заступника голови облдержадміністрації Миколу Білоконя, котрий говорив про допомогу ліквідаторам від обласної влади та вручив ряд нагород, передовсім орден «За мужність» ІІІ ступеню Анатолію Черкасцю.

Про співпрацю з громадськими організаціями чорнобильців говорила голова райдержадміністрації Тетяна Качаненко, захоплюючись їх витримкою, незламністю та мужністю.

Перед учасниками мітингу виступили міський голова Олександр Грицаєнко, голова обласної організації ветеранів та інвалідів «Союз Чорнобиль України» Віктор Шкурпела, голова асоціації «Затока казок» Бруно Канета. 24 роки поспіль італійці приймають на оздоровлення чорнобильських дітей. Враховуючи надійну багаторічну співпрацю з італійцями, з ініціативи громадських організацій у Лубнах відкрито мармурову дошку вдячності італійському народові. Право її урочисто відкрити надали Віктору Шкурпелі та Бруно Канеті.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих чорнобильців. Насамкінець до пам’ятного знака поклали квіти та випустили у небо паперових журавлів у пам’ять про тих, кого вже немає серед живих.

Заходи продовжилися у Мгарському Спасо-Преображенському монастирі, де відбулася панахида, а потому урочиста частина  на алеї пам’яті чорнобильців Лубенщини. Під час короткого мітингу продовжилися виступи та відбулося відкриття меморіальної дошки дону Мікеле Коста, священнику, який започаткував традицію оздоровлення дітей Полтавщини в Італії. Нині його вже немає серед живих, але живе його добра справа, живе пам’ять про нього серед послідовників і близьких друзів, передовсім Бруно і Луїзи Кунео (на жаль, не змогли взяти участь у заході). Знаково, що на алеї пам’яті дві меморіальні дошки – Василеві Куксаню та Мікеле Коста – встановлені поряд, як основоположникам доброї справи і надійної співпраці. Голова районної організації ветеранів та інвалідів «Союз Чорнобиль України» Микола Чудак, звертаючись з промовою до присутніх, зачитав вірш покійного побратима Василя Куксаня, який одразу перекладали італійською. Вперше вірші Василя Васильовича звучали іноземною мовою.

Традиційно чорнобильців запросили до частування та пригостили кулішем.

Минають роки, та біль Чорнобильської катастрофи ніколи не зітреться з історії, не знеціниться, і не відійде в небуття. У кожного часу свої герої, свої випробування. Для багатьох поколінь українців чорнобильці будуть прикладом мужності, стійкості та патріотизму.

 

 

Наверх ↑