Версія для друку

Гінцівська стоянка відчинила двері для відвідувачів   Делегація від району на чолі з головою райдержадміністрації Тетяною Качаненко мала змогу ознайомитися з археологічними пам’ятками доби палеоліту, відвідавши Гінцівську стоянку, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. З 1993 року тут постійно проводяться розкопки міжнародною експедицією Інституту археології Національної академії наук України.

Цікаву та пізнавальну екскурсію провела, як і щороку, Людмила Яковлєва, регалії якої зайняли б цілий абзац, людина, без якої про існування прадавнього поселення на території с Гінці, мабуть, мало б хто дізнався. Вона презентувала картини Максима Миленка із зображенням родини мамонтів та власну дитячу книжку «Первісні пригоди Уди та мамонтеня Мо», а також розказувала та показувала про ту роботу, якій вона присвятила своє життя.

Відвідувачі змогли на власні очі побачити матеріальні свідчення побуту людей, що жили у цій місцевості близько 15 тисяч років тому, зокрема, мисливські житла, побудовані з кісток мамонтів, придбати книги про Гінцівську стоянку та отримати автографи вчених.

На жаль, для відвідувачів Гінцівська стоянка відкривається лише раз на рік, саме до дня археолога. Цього року День відкритих дверей було присвячено пам’яті одного з найбільших ентузіастів своєї справи, колишнього президента ГО «Гінцівська спадщина» Валерія Олексійовича Цибрика. Серед людей його так і називали – Мамонт.

Відходять у вічність люди, та залишаються пам’ятки, що змушують задуматися. А що ми залишимо у спадок нащадкам, яку пам’ять? Що залишиться від нас через 15 тисяч років, та навіть через якесь століття? Чим нас згадають і чи згадають взагалі? Що подумав би про наш шалений світ отой первісний мисливець, що дивиться на нас крізь товщу віків?