Народився 26 липня 1938 року у селищі (з 2007 року – село) Новооріхівка Лубенського району Полтавської області. Після закінчення школи, навчався у Харківському льотному училищі на штурмана авіації. У 1961-1966 роках навчався на електроенергетичному факультеті Київського політехнічного інституту. 

      Після закінчення інституту за розподілом працював на Слав'янській Державній районній електростанції (ДРЕС). Потім – у місті Енергодар на Запорізькій ДРЕС у цеху теплової автоматики та вимірів. З 1975 року працював заступником начальника енергетичного цеху Чорнобильської АЕС. Дуже швидко молодий енергійний знаючий інженер, з прекрасними організаторськими здібностями, веселою доброю вдачею, стає улюбленцем експлуатаційників станції. Він любив працювати з молоддю, передавати їм свій досвід. 

      26 квітня 1986 року після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС О.Г. Лелеченко, оберігаючи молодих електриків від зайвого опромінення, свідомо намагаючись врятувати їх молоді життя, сам тричі ходив в електролізерну, щоб відключити подачу водню, який будь-якої миті міг вибухнути, до аварійних генераторів. Якщо врахувати, що електролізерна знаходилася поряд із завалами, усюди були уламки палива та реакторного графіту, активність радіації там становила від 5 до 15 тисяч рентген на годину! По коліно у високоактивній воді він вивчав стан розподільних пристроїв, намагаючись дати напругу на живильні насоси. 3агальна доза опромінення, яку він отримав досягла 2500 рад., але одержавши у Прип'ятській медчастині першу допомогу (внутрівенне вливання фізрозчину) О.Г. Лелеченко втік на блок і працював там іще декілька годин. 

      Помер 7 травня 1986 року у відділенні радіаційної патології у Києві. Похований на кладовищі села Степне Полтавського району Полтавської області. 

 

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 328/2006 від 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС заступнику начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС Київської області Олександру Григоровичу Лелеченку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". 

 

      Нагороджений орденом Леніна (1986, посмертно); хрестом "За мужність" (26.04.1996, посмертно, за особисту мужність і відвагу, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС). 

      Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру. У школі села Новооріхівка, в якій колись навчався О.Г. Лелеченко і яка тепер носить його ім'я, діє музейна експозиція, що розповідає про Чорнобильську трагедію і подвиг земляка.